Європа робить ставку на Арктику, щоб обійти інтернет-маршрут через Червоне море

Європейський Союз розглядає можливість використання Арктики як нового маршруту для інтернет-трафіку на тлі зростання нестабільності на Близькому Сході.

Таким шляхом європейці хочуть створити нові з’єднання з Північною Америкою та Східною Азією.

Переваги Північного полюса

Протягом останнього десятиліття Європа вивчала потенціал Арктики як безпечного цифрового коридору. Війна з Іраном прискорила ці процеси через загрозу безпеці кабелів у Червоному морі та Перській затоці.

Зараз близько 90% інтернет-трафіку з ЄС проходить через Червоне море, тому це вважають серйозною загрозою для цифрового суверенітету.

У зв’язку з цим Євросоюз визначив Арктику як важливий альтернативний маршрут та закликав зробити арктичне з’єднання одним із пріоритетних інфраструктурних напрямів.

Розглядаються два проєкти:

• Far North Fiber — маршрут між Європою та Японією через Північно-Західний прохід між Гренландією та Канадою.
• Polar Connect — більш прямий маршрут через Північний полюс до Північної Америки та Східної Азії.

Наразі пріоритет отримав другий варіант. ЄС уже виділив близько 10 млн доларів на підготовчі роботи. Загальна вартість реалізації оцінюється у 2,3 млрд доларів.

Серед підготовчих етапів — дослідження маршруту прокладання кабелю. Провідну роль у проєкті відіграють країни Північної Європи, а також тривають переговори щодо залучення Японії та Південної Кореї.

«Якщо подивитися на земну кулю з Північного полюса, стає очевидно, що маршрут через Арктику є найкоротшим шляхом між Північною Європою та Азією. Крім того, з’єднання проходитимуть через нові території, тому будуть повністю незалежними від перевантажених регіонів», — зазначено у звіті операторів академічних мереж країн Північної Європи (NORDUnet).

Водночас Європа може зіткнутися з непростим викликом — наразі немає спеціалізованих кабельних суден із функцією криголама, які б дозволили реалізувати проєкти.

Прокладання маршруту від Європи через Північний полюс та Берингову протоку до Токіо потребуватиме щонайменше двох суден: одного кабелеукладача та щонайменше одного криголама.

Це може суттєво збільшити вартість проєкту. Обслуговування кабелю також вимагатиме використання аналогічного флоту, що додатково підвищує майбутні витрати.