Волоконна оптика як очі та вуха під водою
Уявіть: водолаз знайшов волоконно-оптичний кабель, що лежав на дні Північного моря. Він підплив ближче, поки кабель не опинився на відстані дотику. Кабель вловив навіть найменші вібрації поряд, та передав сигнал того, що хтось знаходиться біля. Невже кабель міг «чути» кожен рух поруч?
Звучить як наукова фантастика, але це вже реальність. За словами Даніеля Гервіга, керівника глобальних продажів німецької компанії AP Sensing, сучасні волоконно-оптичні системи можуть вловлювати навіть найменші вібрації та зміну сигналу. «Він зупиняється і лише злегка торкається кабелю – і ви чітко бачите сигнал», – пояснює Гервіг.
Останнім часом занепокоєння щодо безпеки підводних комунікацій зростає. У Балтійському морі почастішали випадки пошкодження телекомунікаційних кабелів – ключових артерій, що передають гігантські обсяги інтернет-даних між країнами. НАТО вже запустило місію Baltic Sentry, а Європейський Союз активізує заходи моніторингу. Але навіть військові патрулі не можуть контролювати все. Саме тому технології, які дозволяють самим кабелям «слухати» своє оточення, стають надзвичайно цінними.
Як працює технологія спостереження через волоконну оптику?
Коли світловий імпульс проходить крізь волоконно-оптичний кабель, частина сигналу відбивається назад. Це відбиття змінюється під впливом температури, механічних вібрацій або фізичного контакту. Система AP Sensing здатна аналізувати ці спотворення та ідентифікувати джерело активності.
Наприклад, під час тестування водолаз торкнувся кабелю – і система одразу зафіксувала цю подію. Подальші експерименти показали, що можна навіть визначити:
Розмір судна, яке проходить над кабелем
Його локацію та напрямок руху
Факт кидання якоря у воду
Дані можна співставити з супутниковими знімками або сигналами AIS (автоматичної ідентифікаційної системи суден). Причому така технологія може бути впроваджена навіть у вже прокладені кабелі, якщо в них є неактивне волокно (dark fibre).
Чи є обмеження
Безумовно. Волоконно-оптична технологія має свої межі. Наприклад, пристрої прослуховування потрібно встановлювати кожні 100 км, щоб забезпечити ефективний моніторинг. Крім того, зона виявлення вібрацій обмежується сотнями метрів від кабелю – не більше.
Ще одна проблема – фізична безпека кабелів. Вони вже мають металеві оболонки та броньовані шари, особливо в місцях із активним судноплавством. Але якщо хтось навмисно потягне важкий якір по дну – навіть найміцніший кабель може зазнати пошкоджень.
Зростаючий попит на захист комунікаційних мереж
Тема безпеки підводних кабелів стає дедалі актуальнішою. Як зазначає Пол Хейден, директор Optics11, важливо мати систему раннього попередження, що дозволяє оперативно реагувати на потенційні загрози. В ідеалі – розгортати такі системи за 100 км від стратегічних портів або ключових газопроводів.
Попит на цю технологію стрімко зростає. Douglas Clegg з компанії Viavi Solutions підтверджує, що кількість запитів на моніторинг підводних комунікаційних ліній значно збільшилася.
Проте фізичний захист залишається викликом. Лейн Бердетт з TeleGeography зазначає, що щороку трапляється від 100 до 200 випадків пошкодження кабелів. Хоча нові системи допомагають виявляти загрози, їхня ефективність залежить від швидкості реагування відповідних служб.
Питання безпеки підводних комунікаційних мереж ще довго залишатиметься в центрі уваги – особливо в часи, коли інформація є однією з головних стратегічних цінностей.
