Сучасний інтернет — це безліч автономних систем, пов'язаних між собою. Автономними системами можуть виступати оператори зв'язку, інтернет-провайдери, дата-центри, мережі доставки (CDN). Вони створюють між собою логічні зв'язки за допомогою протоколу динамічної маршрутизації — BGP, який є єдиним і основним вже майже 30 років.

Принципи, за якими автономні системи домовляються між собою, залежать від географії, політики, економіки, спільних інтересів і домовленостей. Водночас у цій системі існує ієрархія, яка ділить операторів на три рівні в усьому світі. Провайдери нижчого рівня отримують інтернет від вищих провайдерів і надають його користувачам або один одному. Розповідаємо, які бувають рівні, чим вони відрізняються, як працюють і який з них підходить бізнесу.

Рівні телеком-операторів

Рівні провайдерів діляться на tier-1, tier-2 і tier-3. Tier-1 обслуговує інших операторів і агрегує (об'єднує) весь інтернет-трафік, tier-3 надає послуги звичайним користувачам і агрегує трафік своїх абонентів, а tier-2 — надає послуги клієнтам, які потребують якісного інтернету, і агрегує трафік операторів tier- 3.

У випадку з оператором tier-1, трафік агрегується від кінцевих користувачів. Інтернет цього рівня належить кільком міжконтинентальним глобальним операторам, які проклали свою техніку через океанічні глибини.


Загалом понад 98% всієї міжнародної інформації передаються саме шляхом кабелів, які лежать на дні океанів. Компанії рівня tier-1 обмінюються трафіком між собою безкоштовно, а заробляють його продажем нижчим операторам і великим споживачам — наприклад, Google або Facebook. Дрібним клієнтам вони трафік не продають. Деякі інтернет-провайдери вводять в оману клієнтів, заявляючи, що вони належать до tier-1, хоча насправді не підпадають під технічні та глобальні характеристики цього рівня.

Рівнем tier-2 зазвичай класифікуються національні телеком-оператори, до яких відноситься і GigaTrans. Такі оператори організовують прямі з'єднання для зв'язку з tier-2 в інших країнах, купують зв'язок у світових tier-1 та/або мікс з tier-1-каналів з безкоштовним обміном трафіком на точках з іншими tier-2 операторами. В Україні така головна точка — UA-IX. Вона є дочірнім підприємством інтернет-асоціації України і працює за правилом "Все-Всім". UA-IX — функціонує з 2000 року. Одні ж з перших міжнародних точок обміну трафіком — LINX, яка працює з 1994-го у Лондоні, та DECIX, що функціонує у німецькому Франкфурті з 1995-го.

До провайдерів рівня tier-3 відносяться регіональні та міські оператори, які обслуговують маси, надаючи локальні інтернет-мережі. Зв'язок вони отримують або від tier-2-операторів, або від безкоштовних рівноцінних включень один з одним на точках обміну трафіком.

На що впливає пінг

Інтернет-провайдери відповідають за якість трафіку, модернізацію, ремонт, обслуговування мереж і за швидкість пінгу — час у мілісекундах, необхідний для передачі в інтернет і прийому назад малого пакета даних. Високий пінг означає проблеми зі швидкістю інтернету.

Якщо у вас підключений недорогий інтернет з низькою швидкістю, який зазвичай роздають кінцевим клієнтам tier-3-провайдери, ви могли стикатися з проблемою високого пінгу. Тобто навіть якщо швидкість інтернету висока, якість каналу передачі даних може бути низькою або вузькою — у вас "гальмують" відеоролики, у них переривається голос, "глючать" ігри. 


Це пояснюється роздачею інтернету на сотні або десятки квартир від одного оптоволоконного кабелю, низькою швидкістю реагування таких операторів на неполадки і відсутністю прямих з'єднань з великими постачальниками світового інтернету.

Tier-2-провайдери ж отримують пінг набагато якісніше. При тому, що міжконтинентальні оператори tier-1 все одно не працюють з невеликими клієнтами, а отримують інтернет винятково через пірингові з'єднання (за згодою), телеком-оператори tier-2 якраз мають доступ до такої мережі. На високу якість пінгу у них впливає частковий доступ до пірингу і транзит IP-трафіку до решти інтернету, куплений у гігантів tier-1.

Також на пінг можуть впливати неполадки комп'ютера або сторонні підключення до мережі, але якщо ви спостерігаєте проблему з кількох гаджетів, а мережа надійно захищена, слід звернутися до вашого провайдера. А якщо ви не отримаєте допомогу — замислитися про припинення співпраці з ним і перехід на якісніший інтернет.

Який рівень провайдера підходить бізнесу

Бізнесу найкраще підійде провайдер рівня tier-2 — національні телеком-оператори, які "бачать" велику частину інтернету рівноцінно з "власниками" мережі — tier-1. Інтернет-провайдери для юридичних осіб зазвичай і працюють на tier-2, інакше вони просто не зможуть задовольнити потреби клієнтів. При цьому деякі tier-2 значно більше деяких tier-1 і можуть надавати з'єднання кращої якості або швидкості.


Крім того, оператори рівня tier-2 мають власну якісну техніку і встановлюють клієнтам індивідуальну (у спектрі послуг є прокладка оптичного волокна). Наприклад, у GigaTrans в Києві є мережа протяжністю понад 1000 км, а також включення у понад 85 технічних майданчиків всією Україною. Крім купівлі трафіку у глобальних tier-1, tier-2 також будують прямий пінг з компаніями-гігантами. GigaTrans у 2020 році побудувала такий пінг з Amazon, Microsoft і Apple.

Якість інтернету для бізнесу від провайдерів tier-2, збільшується і коштом розширення меж механізму в телекомунікаційній мережі. Механізм здійснює передачу даних від одного вузла мережі до іншого за допомогою міток, скорочено його називають MPLS-мережа. Торік GigaTrans розширила межі MPLS-мережі на Варшаву.

Tier-2-провайдери відповідально ставляться не лише до ведення клієнтів і якості обладнання, а й того, звідки находить трафік для користувачів. Адже саме його якість є провідною в успішному процесі надання послуг. Саме тому GigaTrans з 2019 року включена до міжнародної точки обміну трафіком DECIX, ще з 2014-го — до української UA-IX і є учасником провідної точки GigaNet. Якщо ви думаєте, інтернет якого рівня під'єднати в офіс, то найнадійнішим і перевіреним варіантом буде саме tier-2.




Написати нам

Від 2 до 500 симв.